Фіванський цикл героїчних міфів оповідає про заснування грецького міста Фіви правнуком Зевса Кадмом, а також про інших фіванських правителів, найвідомішим з яких був цар Едіп — син Лая та Іокасти.

Лаю було провіщено, що його вб’є власний син. Коли народився Едіп, Лай наказав залишити дитину на горі Кіферон на поживу звірам. Хлопчика врятував раб і відніс Коринфському цареві Полібу.

Подорослішавши, Едіп вирушив у Дельфи, щоб дізнатися в дельфійського оракула про своє походження.

Оракул провістив, що він стане убивцею власного батька і чоловіком власної матері. Втікаючи у Фіви, Едіп зустрів Лая і в сутичці вбив його. Розгадавши загадку Сфінкса, що сидів на скелі перед міською брамою Фів, та вбивши потвору, Едіп визволив фіванців, які обрали його своїм царем і дали йому за дружину вдову Лая Іокасту.

Після багаторічного щасливого владарювання Едіпа у Фівах спалахнула чума. Дельфійський оракул провістив, що лихо минеться, коли буде покараний убивця царя Лая. Едіп розшукує винуватця злочину і зрештою дізнається, що він сам убив батька й одружився з матір’ю. Жорстоко караючись, Едіп осліпив себе. Іокаста заподіяла собі смерть, а Едіпа вигнали з Фів. Супроводжувати батька виявила бажання віддана Антігона.

Після тривалих поневірянь Едіп знаходить притулок у Колоні. Він відкриває афінському цареві Тесею, який прихистив його, таємницю: у майбутніх зіткненнях афінян і фіван перемогу здобудуть ті, у чиїй землі буде похований Едіп.

Трагічна доля Едіпа привернула увагу Софокла («Едіп-цар», «Едіп у Колоні»), Сенеки («Едіп»), Стація («Фіваїда»).