Найвизначнішим циклом давньогрецьких героїчних міфів є троянський, який оповідає про міфологічну історію Троянської війни, приводом до якої стало викрадення Парісом, сином троянського царя Пріама, прекрасної Єлени, дружини царя Спарти Менелая.

Троянська війна — одна з центральних подій у грецькій міфології. Початок Троянської війни античні джерела пояснюють волею Зевса, який волів або «зменшити тягар землі», або дати можливість прославитись божественним героям, або зберегти в пам’яті нащадків красу своєї дочки Єлени.

Розпочинається троянський цикл міфів оповіддю про весілля Пелея й Фетіди, на яке були покликані всі боги, крім богині розбрату Еріди. Щоб помститись, Еріда підкинула гостям золоте яблуко з надписом «найвродливішій». Між богинями Афіною, Афродітою і Герою спалахнула суперечка про те, кому з них має належати яблуко. Цю суперечку розв’язав троянський царевич Паріс, віддавши яблуко Афродіті, яка обіцяла йому в нагороду кохання найпрекраснішої жінки на землі — Єлени, дружини царя Спарти Менелая. Скориставшись гостинністю царя, Паріс зганьбив його: викрав не лише його дружину Єлену, а й захопив зі скарбниці всі коштовності.

Тоді майже з усіх областей і міст Греції зібралося ополчення царів, які колись претендували на руку Єлени і були зв’язані клятвою завжди допомагати тому, чиєю дружиною вона стала. За «Іліадою», в ахейському війську було 100 000 воїнів, 1186 кораблів. Очолив греків брат Менелая Агамемнон, мікенський цар. Ахейський флот відплив з Авліди й досяг Трої. Ватажками троянського війська були Менелай, Ахіллес, Патрокл, два Аякси, Тевкр, Нестор, Антілох, Одіссей, Діомед та ін. У подіях під мурами Трої активну участь брали боги. Спочатку ахейці намагалися мирно домовитись про повернення Єлени, але троянці не погодилися віддати красуню. Ахейські війська протягом дев’яти років тримали Трою в облозі. Героєм оборони Трої став син Пріама Гектор. Події останнього, десятого, року війни складають зміст «Іліади».

Жрець Аполлона Хріс попросив Агамемнона повернути йому взяту в полон дочку Хрісеїду, але отримав відмову. Аполлон, який допомагав троянцям, наслав на військо ахейців моровицю. Щоб умилостивити бога, Агамемнон повернув Хрісу дочку, але натомість відібрав у Ахілла його полонянку Брісеїду. Розгніваний Ахілл відмовився брати участь у війні. Ахейці після відмови Ахілла зазнавали численних невдач, чимало героїв було поранено. Лише коли троянці увірвались в ахейський табір і почали загрожувати кораблям, Ахілл послав у бій свого друга Патрокла, давши йому свої обладунки. Троянці втекли під захист фортечних стін, але Патрокл загинув від руки Гектора. Ахілл, щоб помотатись за друга, вступив у бій і вбив Гектора, а потім познущався з його тіла. Батько Гектора, старий Пріам, благав Ахілла повернути останки сина. Розчулений горем батька, Ахілл віддав тіло Гектора.

Після смерті Ахілла від стріли Паріса ахейцям було провіщено, що Трою неможливо взяти без стріл Геракла і без участі у війні сина Ахілла, Неоптолема. Зброя Геракла знаходилася у Філоктета на острові Лемнос. За Філоктетом і Неоптолемом було відправлено посольство, яке доставило героїв до стін Трої. Філоктет стрілою Геракла смертельно поранив Паріса. Трою здобули завдяки хитрості Одіссея, пограбувавши і зруйнувавши місто. Усе чоловіче населення було перебите, а жінки взяті в рабство. Із троянців урятувались лише Гелен, Кассандра, Андромаха й Еней. Ахейці благополучно повернулись на батьківщину.

Історичність Троянської війни підтверджується матеріалами археологічних розкопок, які доводять факт існування міста Трої, що було зруйноване, можливо, наприкінці XIII ст. до н.е.

Розповіді про Троянську війну стали невичерпним джерелом для літератури й мистецтва. Вони лягли в основу поем Гомера «Іліада» й «Одіссея», окремі епізоди Троянської війни були опрацьовані старогрецькими трагіками («Троянки» Еврипіда); у Римі про неї писали Енній, Вергілій («Енеїда») та ін. У літературі нового часу до троянських міфів зверталися Джованні Боккаччо, Жан Жироду, Вільям Шекспір, Леся Українка та ін.